Про відеоігри, які нас навчають
Привіт!
Ви вже точно знаєте, що Нобелівську премію у царині літератури отримала поетка Louise Glück. Я бачила якусь неймовірну кількість постів про те, чому поезія взагалі отримує таку поважну премію, бо поезія це «таке» (робимо вигляд, що забули щонайменше про Боба Ділана у 2016).
Це було цікаво читати, враховуючи дослідження про ріст популярності поезії та усну комунікацію, про які я писала раніше.
...За останні тижні я чимало свого вільного часу віддала грі Assassins Creed: Odyssey, і вона приємно вразила мене звідти, звідки я не чекала. З мого досвіду, ця гра найкращий освітній вхід у класичну Давню Грецію, який я можу уявити. Моя улюблена частина – квести Сократа та Аристофана, що написані відповідно до їхніх філософських та мистецьких ідей,і часто повторюють факти їхнього життя. Наприклад, один із квестів – легке кепкування над відомою характеристикою Сократа від Дельфійської піфії (що він наймудріший за усіх). А, і зустріч із маленьким упертим Платоном.
Серія ігор Assassins Creed останніми роками дуже гейміфкувала античність. Попередня гра серії, Assassins Creed: Origins, навіть розпочала серію discovery tours – освітніх режимів, в яких будь-хто може просто подорожувати давнім світом по іконічних локацях, отримуючи історичні коментарі. Зараз, крім давньої Греції, такий тур є для Давнього Єгипту. Видавець презентує ці режими як «віртуальні музеї», і навесні, на почтатку суворих карантинів, робив їх безкоштовними (щоб долучитися і подорожувати деталізованою Давньою Грецією, не потрібно було купувати саму гру, тут описано, як вони працюють).
А тут можна глянути, як це виглядає.
Ідея discovery tours – використовувати креативний та дослідницький потенціал гри, в яку вкладено неймовірну кількість наукових та технічних ресурсів, для навчання школярів, але уникаючи кривавих та жорстоких сцен та механік, що притаманні серії.
Щоб зрозуміти, як серйозно розробники підходять до дизайну історичних пам'яток у грі, рекомендую прочитати як Caroline Miousse, дизайнерка рівнів у грі Assassin's Creed Unity, працювала з Собором Паризької Богоматері. Після пожежі у 2019 році ходили чутки, що матеріали її роботи будуть використані для реконструкції Собору, а розробник гри Ubisoft переказав 500 тис. євро на відновлення.
Звісно ж, про повну історичну акуратність сюжетів не йдеться і не може йтися: це пригодницький жанр із гравцем та його діями у центрі наративу, до того ж, серія заграє з ідеями ancient aliens (ідея про те, що давні споруди залишили нам прибульці, а не побудували люди; неіронічно на History (!) Channel виходить однойменне шоу вже на 173 епізоди, з яким борються усі історики та археологи у моїй стрічці Твіттера).
Проте усе, що стосується побудови ігрового світу – локації та природа, ключові споруди, побутова архітектура, одяг, пропрацьовано дуже детально і звичайному гравцеві може дати більше етнографічних знань, аніж текстові підручники. Власне, саме це показують discovery tours. Скоро у серії виходить нова гра, Assassin's Creed Valhalla про вікінгів IX століття у північній Європі, і мені цікаво, як там буде реалізовано освітню складову.
Зрозуміло, ігри в освіті – явище таке ж давнє, як і самі ігри; історія освітніх ігрових проектів довга, проте цікаво, як в освіту та вдосконалення навичок вкладаються не-освітні відеоігри. Якщо ви колись грали у щось із Civilization, ви навряд чи маєте сумніви, що відеоігри навчають.
Я вперше про це замислилися багато років тому, коли виявилося, що у Львівському Музеї-Арсеналі я буваю частіше, аніж у львівських кавярнях: я тоді була захоплена відеоіграми, що базувалися на Dungeons & Dragons, і побачити вживу алебарду було неабияким натхненням. Я знаю чимало людей, для яких ігри стали точкою входу в захоплення певними історичними періодами та пов’язаними з ними видами зброї та побутом. А скільки людей розширили свої знання про фізику та астрономію через улюблені ігри про космос!
Але чому ще (крім знань про роботу комп'ютерів та ігрових пристроїв, звісно) можуть навчати ігри – і школярів, і дорослих?
Найперше – англійській. Ми добре знаємо поради дивитись серіали, але рівень залученості у відеоіграх вищий. Тут можна почитати хороший кейс використання відеоігор для вивчення англійської у японському університеті.
Симулятори використовуються для навчань в усіх видах military: йдеться і про пілотування, і про тактичні операції.
-
Хороший приклад Gran Turismo Academy – це телевізійне шоу від Nissan and Sony Interactive Entertainment, де гравці Gran Turismo боролися за право отримати місце у програмі розвитку гонщиків Nissan та брати участь у світових серіях. У 2011 році переможець академії та його команда прийшли другими у своєму класі у марафоні «24 години Ле-Мана».
-
Microsoft Flight Simulator, якому вже з 30 років, щойно випустив нову версію, і ви можете подивитися на її релістичність, вона захоплює. Цікаво, що гра створює фотореалістичну поверную Землі, використовуючи багато різних джерел, включно з оуперсорсними, тому іноді у цьому реалізмі виникають дивні речі, наприклад здоровенна стела. Гравці симулятора крім того, що пілотують літаки, тепер відтворюють відомі історичні та кінематографічні польоти.
- Симулятори можуть бути ледь не чого завгодно: від Guitar Hero до I Am Bread. Не знаю, чому тут можна навчитися, але якщо ви скучили за перельотами, можете пограти у деталізований симулятор 6-годинного рейсу в економ-класі.
Майнкрафт. Настільки популярне середовище для розвитку креативних навичок, що існує окрема Minecraft: Education Edition для впровадження у шкільні уроки: у ній діти вивчають математику, хімію, вчаться програмуванню. Кілька років тому у краківському супермаркеті я побачила Старий та Новий Заповіти в стилістиці Майнкрафту.
Існують поодинокі дослідження, що шутери на кшталт Call of Duty можуть розвивати когнітивні здібності. Чимало відеоігор навчають будувати стратегії: від економічних до виживальних, і це не окремі навчальні режими, а ключові елементи гри. Якщо ви граєте, вам має бути знайома ситуація, коли складна битва спершу здається взагалі неможливою для перемоги, але за кілька разів практики навичики покращуються і ви йдете далі.
Зрештою, відеоігри навчають помилятися та діяти. І все більше досліджень про те, що відеоігри можуть покращувати когнітивне здоров’я старших людей. (Наприклад). А також помічні у навчанні дітей з неврологічними особливостями.
Мене дивує, чому мультиплеєрні ігри широко не використовують для тімбілдінгових сесій: думаю, вікенд спільної гри у щось схоже на Divinity: Original Sin, де треба спільно приймати рішення і розробляти тактичні схеми в найменших деталях, може навчити людей працювати в команді та розуміти одне одного швидше за будь-які штучні симулятори. (Або показати, хто в команді потребує тренування soft skills).
А от хороша історія з використанням ігрового дизайну для покращення досвіду онлайн-заходів. Величезною проблемою конференцій та форумів, котрі змушені були цього року перебратися в онлайн, стала відсутність того, зарадти чого люди зазвичай на них ходять – можливості блукати коридорами та випадково зустрічати давніх колег або ж заводити нові знайомства. У цьому прикладі є навіть бар, де учасники могли пити коктейлі, які додавали до їхніх аватарів випадкові емоджі. Якщо ви маєте стосунок до організації заходів, дуже рекомендую переглянути цю статтю, можливо, отримаєте для себе якісь інсайти.
За останні місяці я читала чимало особистих історій викладачів (і шкільних, і з вищої освіти), де вони описують, як частково використовують середовища та інструменти онлайн-ігор (Animal Crossing, Fortnite та ін) замість зум-сесій. Якщо ви знаєте такі історії, або самі викладаєте й використовували щось із не-освітніх ігрових платформ для навчання, я була би рада про це поговорити.
Звісно, як і будь-яка платформа, відеоігри можуть бути джерелом антинаукової інформації, але ця розмова значно ширша за них.
Наостанок, вийшов свіжий репорт по світовому інтернету, де нарешті піднялося питання про відеоігри як канал для маркетингу (йдеться не лише про покази реклами на ігрових платформах та інтеграції зі стрімерами). 87% користувачів інтернету грають в ігри хоч на якомусь пристрої, до ігор залучені усі соціально-демографічні кластери. Я давно хочу про це написати, якщо вам це цікаво, маякуйте мені, і я зроблю це швидше.
І напишть мені, якщо було щось, чого ви навчилися завдяки відеоіграм.
Гарних вихідних, бережіть себе!
P.S. Якщо ви маєте стосунок до HR та рекрутингу, зверніть увагу на розділ у репорті вище про те, як різні покоління використовують цифрові коммунікації на роботі, і згадайте попередній лист про умовні «покоління в інтернеті». Ці речі ще особливо не вивчені, але у дистанційній роботі важливо розуміти, чому дві людини з команди ніяк не можуть знайти спільну мову – цілком можливо, що для когось робочим інструментом є пошта, а для когось – месседжери, і коректний вибір комунікаційної платформи може вирішити частину проблем.